Answers      Contact      Login

Esarcato Apostolico Esarcato Apostolico Esarcato Apostolico per i fedeli cattolici ucraini di rito bizantino residenti in Italia.

Преосвященний владика Діонісій Ляхович відзначив 15-річчя від архиєрейської хіротонії

У неділю 28 лютого 2021 року, другу неділю Великого посту за новим календарем, чернеча спільнота монастиря Головної управи Василіянського Чину Святого Йосафата і громада вірних храму Христа Царя на Авентині в Римі вітали владику Діонісія Ляховича, ЧСВВ, Апостольського екзарха для українців католиків візантійського обряду, які проживають в Італії. Цього дня, на запрошення о. Протоархимандрита Ґенезія Віомара, владика очолив Святу Літургію о 10:15 в церкві Христа Царя.

У попередню п’ятницю, 26 лютого, владика Діонісій відзначив 15-річчя від архиєрейської хіротонії. Головним святителем владик Діонісія Ляховича і Мирона Мазура, під час хіротонії, яка відбулася 26 лютого 2006 року у храмі свщмч. Йосафата в м. Прудентополісі, штат Парана, Бразилія, був Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар, а співсвятителями – високопреосвященний владика Стефан Сорока, митрополит Філадельфійський, та преосвященний владика Єфрем Кривий, ЧСВВ, єпарх Куритибський.

Тож перед початком Літургії о. Ґенезій привітав владику Діонісія, згадавши про річницю архиєрейських свячень, яку владика відзначив минулої п’ятниці, висловив подяку Богові за щедрі дари в його житті і запросив відслужити Святу Літургію та поділитися з вірними Божим словом. Разом із владикою Діонісієм Святу Літургію св. Василія Великого співслужили о. Протоархимандрит Ґенезій Віомар та о. Йоанікій Чверенчук, Генеральний вікарій Василіянського Чину.

2021.02.28 Liturgia 1

Під час проповіді владика зупинився на кількох важливих темах, пов’язаних з літургійними читаннями цієї неділі, річницею хіротонії та великопосним часом.

Передусім він подякував о. Протоархимандритові за його привітання на початку Літургії, і додав, що не тільки 15-річчя від архиєрейської хіротонії відзначає цього року, але відзначить і своє 75-річчя, тож невдовзі звернеться листовно до Папи Франциска із проханням про відхід на емеритуру. І, якщо Папа дозволить, то знову повернеться до Чину, з якого був покликаний служити, як єпископ, цілій Церкві.

Нав’язуючи до читання з Послання до євреїв, владика зазначив, що ми рахуємо роки нашого життя, яке проходить, «все старіється, немов одежа, а Господь завжди той самий. Тому треба дякувати за те життя, яке ми маємо, те єдине життя і неповторне; ми не повернемся більше в цей світ… Але Господь кличе нас до того, щоб ми з’єдналися з непроминаючим, щоб ми з’єдналися з Ним».

Нагадуючи обітниці Хрещення, зокрема, відповідь на запитання священника: «Чи ти єднаєшся з Христом? » – владика Діонісій наголосив на тому, що кожний охрещений і охрещена з’єднані з Христом. «Наше тіло старіється, літа проминають, але ми маємо нагоду з’єднатися з Христом, з’єднатися з Тим, що не проминає, і тому ми також не проминемо у незнання, не проминемо в ніщо… Ми єднаємося з Богом, щоб жити навіки. Тому дуже важливо застановитися над цим питанням, що нам дали під час Хрещення: «Чи ти єднаєшся з Христом? » «Єднаюся! », тобто єднаюся з Христом у всьому, у доброму, але також в Його стражданні і Його смерті. І тому Христос увійшов у цей світ, голосив святу Євангелію, Він страждав – як найгірший розбійник,... який дійшов до глибин людської біди, людської мізерії, щоб знову з тої глибини, з того аду нас піднести і нам дати життя… І тому єднаємося з Христом у всьому».

Саме теперішній Великий піст, – зазначив владика, – є часом, коли ми «можемо, маємо нагоду подумати над страстями, терпіннями Ісуса Христа. Він це терпів за нас, але коли ми терпимо, єднаймося з Христом і будьмо солідарні з Христом. Отже, потрібна наша солідарність, коли приходить наш час перетерпіти, коли навіть приходить час і вмирати, будьмо солідарні з Христом, будьмо разом з Ним, з’єднані з Ним. І тоді те єднання переходить у вічність. І тоді ми не старіємося, ми вже не будемо терпіти, не буде печалі ні болізні, але життя безконечне».

Переходячи до теми євангельського читання, з Євангелія від Марка, розповіді про відпущення гріхів і повне зцілення паралізованого, якого принесли до Ісуса четверо на ношах, владика Діонісій наголосив на деяких суттєвих обставинах цієї події: «Ісус, побачивши, як спустили на ношах паралізованого, каже: «Сину, відпускаються тобі гріхи». Перше слово: «Сину! » Ісус Христос прийшов у цей світ, щоб відновити синівство. Ми є діти Божі! Тому Він навчив нас молитися, як Він молився, до Отця, що на небі. Не до якогось пана, тирана, але до Отця! Син! Ми є діти Божі! » Архиєрей додав, що вираз «раб Божий», який вживаємо, є трохи проти Євангелія, так немовби «ми трошки не віримо в Ісуса Христа, що Він зробив нас синами, дітьми, своїми друзями». Це, зокрема, пояснює притча про блудного сина, яку читають сьогодні на Святій Літургії там, де святкують за старим календарем (цього року чотири тижні різниці).

«Ми є дітьми Божими. На те прийшов Христос на цей світ: нас робить друзями. Ми прийняли Духа усиновлення, щоб кликати: «Авва, Отче! » Тому це є дуже важливо: сприйняти, що ми, я – дитина Божа, улюблена дитина Бога. І тому навіть тому грішникові, що не прийшов сам, але принесли його,... спаралізований, бо гріх паралізує,... – навіть гріх не є перешкодою до того, щоб Господь назвав своєю дитиною, сином», – зазначив проповідник.

«Наступні слова: «Відпускаються тобі гріхи! » – звернув увагу владика. – Ті почали нарікати, чому він прощає гріхи, бо тільки Бог може прощати, а як тоді він прощає гріхи? А Ісус тоді каже: «Щоб ви знали, що я можу і гріхи прощати, я кажу тобі: Встань, бери твоє ліжко і йди додому». Ісус звертається до нього, як сина, прощає йому гріхи. Не він сам прийшов. Він не міг сам прийти, його принесли, поставили перед Христом. Ісус прощає завдяки іншим, що принесли», – наголосив владика.

Далі архиєрей звернув увагу на те, що якраз піст є часом, в якому кожна людина має нагоду висповідати свої гріхи. І до цієї церкви отців василіян багато хто приходить, знаючи, що тут є більше священників, які сповідають, в атмосфері спокою, без великої черги. Але не всі йдуть до сповіді. Деякі не йдуть, бо спаралізовані гріхом, тому потрібно когось іншого на допомогу, щоб привів до сповіді, заохотив: «Піди, висповідайся, може тобі буде краще, у тому числі, на здоров’ї», – бо багато разів буває, що саме через гріхи людина нездорова.

Також владика Діонісій згадав про так звані структурні гріхи, коли особисті гріхи через накопичення і переплетення творять структуру гріха, яка тяжіє над людьми й цілими суспільствами. У цьому випадку не знайти відповідального за конкретний гріх, бо багато що взаємопов’язане. Господь Ісус бере таку гріховну структуру на себе. «Він – Агнець Божий, що забирає гріхи світу. Гріхи світу падуть на Нього, вся злоба людська впала на Нього. Його зробила меншим від людини, відібрала йому всю людську гідність, робили з ним, що захотіли. Гріх світу паде на Нього, але Він не відбиває цей гріх, Він не карає тих, що Його розпинають, терням вінчають, тих, що Його вбивають. Гріх світу вмирає в Ньому, не відбивається. Бо гріх звичайно відбивається: мовляв, як хтось мені сказав яке погане слово, я йому або другому також скажу. Я передаю далі той гріх. Тому є структура гріховна. Як хтось сказав на мене погане слово, мене образив, не ображаймо другого! Як ми віддаємо – потому той гріх поширюється і твориться структура. Навпаки, якщо хтось мене образив – я прощаю. Помолюся за ту особу, не буду перекладати на іншого тягару його. Тоді той гріх, який паде, як тягар, на мене, не відбивається, вмирає в мені. І тому гріх світу вмер в Ісусі Христі».

Владика Діонісій зазначив: «Ми також покликані бути, як агнці Божі. Якщо нам хтось зробив кривду, нас образив, – хай той гріх вмирає в нас, не поширюймо його. Тому ми є учні Христові, який гріх світу забирає, робить те, що той гріх світу умирає в Ньому… Якби всі так зробили, земля би стала раєм. Але тут одні на одних ідуть війною… Тому Ісус каже не віддавати злом за зло, «око за око, зуб за зуб», але прощати навіть ворогам і молитися за них. І тим способом ми гріх світу забираємо. Ісус не прощає гріхи світу, але дає, щоб ті гріхи світу вмирали у Ньому і вмирали у нас. І тому це дуже важливо – тепер над цим подумати, під час посту».

Інше слово, яке каже Ісус: «Встань! » – наголосив владика: «Це є слово сильне. «Встань, бери ліжко і йди додому! » У грецькій мові це слово означає також: «Воскресни! » Встань із твого ліжка і йди далі, не будь мертвим, не будь спаралізованим гріхом, іди вперед! Було що було, та Господь мені прощає. А ми йдемо вперед».

Владика Діонісій звернув увагу на те, що створення Апостольського екзархату в Італії було не для того, щоб мати церковну структуру, якою б можна хвалитися. Мета цього – допомогти вірним. У тому числі, щоб допомогти розв’язувати особисті проблеми, допомогти вставати з гріхів. У найближчій перспективі є створення церковного трибуналу, який допоможе розв’язувати справи, які паралізують, не дають можливості приступати до сповіді, святого причастя. «Ми є покликані не карати, не проклинати, але покликані благословити і покликані допомогти, і тому йти назустріч. І ви маєте також іти назустріч, ви маєте також покликання, якщо хтось є спаралізований, взяти його на ноші і занести. Сам не може – покликати чотирьох тоді. Як тих чотири принесли того спаралізованого до Ісуса».

Підсумовуючи, владика Діонісій сказав: «Отже, тому час посту для нас – це час благодатний, коли ми можемо зрозуміти глибше нашу місію, місію з’єднатися з Христом, місію, що ми також покликані бути агнцями Божими, місію, що ми маємо допомогти іншим також прийти і визволитися із паралічу, і стати на ноги і йти далі».

Владика подякував людям, що чисельно прийшли на Святу Літургію, і отцям василіянам – за запрошення відвідати цю громаду. Через пандемію, владика Діонісій, який регулярно відвідував по черзі всі численні українські громади в Італії, змушений перебувати постійно на місці, щоб не здавалося, що його приїзд провокує при храмах скупчення людей, заборонені державною владою.

«І тому я не їду, але ми тим самим не забуваємо про вас, – запевнив Апостольський екзарх. – Ми ще не маємо всіх установ, щоб ми мали такий контакт також із вами, і ми про те будемо старатися, щоб також мати контакт з усіма людьми через ютюб або через інші засоби суспільної комунікації, щоб ніхто не чувся, ніби є сиротою, ніхто не чувся самотній, а відчував, що ми є Церква: Церква, яка іде назустріч, Церква, яка має двері відкриті, Церква, яка йде, виходить назовні…»

Закінчив свою проповідь владика Діонісій побажанням Божого благословення усім вірним.

Після Святої Літургії коротке слово для оголошень мав о. Порфирій Підручний, ЧСВВ, відповідальний за душпастирство вірних, які беруть участь у богослужбових відправах у монастирському храмі. А тоді передав слово пані Лідії Викович, регіональній координаторці українських спільнот «Матері в молитві» в Італії, яка, від імені церковної громади, привітала владику Діонісія із 15-тою річницею його архиєрейської хіротонії, побажала йому здоров’я, щедрих Божих дарів, успішного і плідного єпископського служіння на Божу славу і добро Церкви.

Джерело: osbm.info