У Меджугор’є українські паломники з Італії молилися за мир в Україні

Місце, куди вони вирушили, це невелике хорватське селище в Боснії, розташоване біля підніжжя двох гір — Крживаца і Подбрдо, відоме як Меджугор’є. Вже з початку 80-х років воно стало місцем об’явлення Пресвятої Богородиці, перетворившись за кілька десятків років в одну з найвідоміших і найвідвідуваніших святинь світу.

Саме тут, 24 червня 1981 року, у свято святого Йоана Хрестителя, четверо підлітків, що вийшли погуляти на околицю села, побачили осяяну жіночу постать з дитиною на руках. На другий день на цьому ж місці світла Панна відкрила дітям (тоді їх було вже шестеро) своє ім’я: «Я — Благословенна Діва Марія, Мати Ісуса». З того часу Пресвята Богородиця продовжує відвідувати візіонерів до сьогоднішнього дня, здійснюючи об’явлення щомісяця, 25 числа.

Послання Пресвятої Богородиці, які вона відкриває кільком візіонерам, перекладені різними мовами, розлетілися по всіх куточках землі. Це сповнені безмежної любові, співчуття й підтримки заклики молитися за мир, чинити вчинки милосердя, щодня, в кожній буденній справі смиренно і радісно слідувати за Христом. Слова «мир» і «любов» найчастіше звучать з уст Діви Марії в Меджугор’є, це — найголовніша умова спасіння, найважливіша ознака Божого Царства, присутність миру і любові на землі, Божа воля для всіх людей. «Мир, мир, мир і тільки мир! Мир повинен запанувати між людиною і Богом, та поміж самими людьми!» — це перше послання, яке нам дала Пресвята Богородиця.

Тому молитва, піст, читання Святого Письма, Святе Причастя і сповідь є головними видами «зброї», якими можна провадити боротьбу з ворогом цього світу, співдіючи в цьому самій Божій Матері. На горі Подбрдо, яку називають Горою Об’явлень, на місці, де Діва Марія вперше явилася дітям, у 2001 році була встановлена і освячена білосніжна мармурова статуя Божої Матері — Цариця Світу. Щодня і вдень і вночі на цьому місці моляться паломники. Щонеділі о 16.00 прочани збираються тут, щоб промовити молитву на Вервиці. На шляху від підніжжя гори до місця об’явлення встановлені плити із зображеними на них скорботними й радісними таїнствами Вервиці роботи відомого скульптора Кармелло Пузолло з Флоренції. На горі Крижевац встановлений хрест на честь 1900-ліття розп’яття Христа. Сюди провадять стації Хресної дороги, скульптурні зображення для яких виготовив цей же італійський скульптор.

Католицька Церква з обережністю поставилась до описаних візіонерами явищ. Була створена спеціальна комісія, яка мала б спостерігати й досліджувати факти об’явлень. У квітні 1991 році Церква офіційно визнала Меджугор’є місцем молитви і дозволила приватні відвідини святині. У 1996 році Святий Престол дозволив відвідувати Меджугор’є всім, хто цього забажає, однак, із душпастирським супроводом. За чотири десятиліття Меджугор’є стало одним із найбільших паломницьких центрів у світі. Щороку тут буває до двох мільйонів прочан з різних країн, зокрема, з України та Італії.

Духовний супровід прочан протягом трьох днів паломництва здійснював протопресвітер Римського деканату о. Василь Гушуватий. Таким чином, вірні взяли участь у Таїнстві покаяння, Божественній Літургії, Хресній дорозі, спільній і приватній молитві на вервиці та роздумах над Словом Божим, щоб ще краще пережити та відчути присутність Божу у своєму житті.

Мета паломництва до Меджугор’є стала особливою для українських прочан з Італії, які перебуваючи далеко від дому, глибоко усвідомлюють цінність рідного дому і сім’ї. «Ми усвідомили, що весь світ є нашим спільним домом, а Бог — наш Батько, а Пресвята Діва Марія — наша Небесна Мати», — діляться спогадами паломники. Проте спільним наміром паломництва було прохання до Богородиці за мир в Україні, за благословення для воїнів, які стоять на передовій, за поранених і полонених, за родини, які втратили рідних через війну, за переселенців, які були змушені залишити свої домівки.

«Ми встали, взяли на себе свій хрест і пішли за Ісусом. Падаємо, обливаємося кров’ю, приймаємо допомогу від світу. Російські солдати забивають цвяхи в наше тіло. Один цвях — Маріуполь, другий цвях — Буча, Гостомель, Бородянка, Ірпінь… Ще один — Краматорськ, Донбас, Харків. Наші рани кров’ю потекли. Ми вмираємо, щоб воскреснути й врятувати весь світ! Господи! Ми йдемо за Тобою! Ми йдемо з Тобою! Ще крок, ще один, і ще! Ми підіймаємося і знову йдемо!

Ми — військові, капелани, лікарі, волонтери, прикордонники, матері та дружини захисників, соціальні працівники, надзвичайники, священники, миряни. Ми разом несемо хрест на високу гору, щоб там померти для гріха: ненависті, злоби, брехні, осудження, хабарництва, вбивств, крадіжок, гордості, пихатості, жадібності. Ми прагнемо воскреснути разом із Тобою, Господи! Ми роздумуємо сьогодні разом над шляхом Ісуса на Голгофу, щоб збагнути справжній сенс страждань та випробувань на шляху до нашого нового життя», — таким наміренням і молитвою, крокуючи по великих кам’янистих дорогах, паломники пройшли хресний шлях за Україну.

Повідомив о. Василь Гушуватий

Дивіться також

11 травня Національна проща спільнот «Матері в молитві» Апостольського Екзархату в Італії 8 травня День духовної віднови під покровом Блаженної Йосафати у Флоренції 8 травня У Беллуно відсвяткували ювілей місцевого душпастиря